Фармакологічна дія БАЖ Магнумцит-300. Цитрат магнію відноситься до фармацевтичних субстанцій органічного магнію з високою біозасвоюваністю та вкрай низькою токсичністю.

Магнумцит 300 при дефіциті магнію в організмі 

За питомою вагою у хімічному складі організму людини магній займає четверте місце після натрію, калію та кальцію, його загальний вміст досягає 25 г, причому практично весь магній є внутрішньоклітинним катіоном.

Магній служить кофактором більш ніж 300 ферментів, що регулюють різні функції організму. Магній відіграє провідну роль в енергетичному, пластичному та електролітному обміні, виступає як регулятор клітинного зростання, необхідний на всіх етапах синтезу білкових молекул. Зокрема, від наявності достатньої кількості магнію в організмі залежить нормальне функціонування рибосом і зв'язування з ними інформаційної РНК – ключового механізму біосинтезу білка. Крім того, магній бере участь в обміні фосфору, синтезі АТФ, регуляції гліколізу, побудові кісткової тканини тощо.

Цей мікроелемент є молекулярним стабілізатором РНК, ДНК, рибосом. Завдяки змінам внутрішньоклітинної концентрації магнію здійснюється клітинна біоенергетика, наприклад, мітохондріальне дихання.

Будучи природним антагоністом кальцію, магній бере участь у процесах мембранного транспорту, сприяє гальмування скоротливої ​​активності гладких і поперечно-смугастих м'язів за рахунок розслаблення окремих клітин (міоцитів) шляхом блокади кальцій залежної взаємодії скорочувальних білків. За межами клітин іони магнію здатні блокувати нейросинаптичну передачу, перешкоджаючи звільненню ацетилхоліну, а також порушувати продукцію клітинами мозкового шару надниркових залоз катехоламінів, моделюючи тим самим їх фізіологічну реакцію на стресовий вплив.

Саме тому магній, гальмуючи розвиток процесів збудження у центральній нервовій системі та знижуючи чутливість організму до зовнішніх подразників, виконує функцію природного антистресового фактора.

На тканинному рівні магній є необхідним компонентом у синтезі паратиреоїдного гормону, бере участь у регуляції продукції альдостерону, естрогенів. Що стосується тканинної локалізації магнію, то близько 60% його загальної кількості знаходиться в кістках (саме клітинний пул служить основним джерелом усунення його дефіциту), 38% – у м'яких тканинах (у найбільших кількостях – у м'язах та печінці) та близько 1-2% – у позаклітинній рідині.

Такі фактори, як підвищення обсягу циркулюючої крові, споживання алкоголю, гіперкальціємія, прийом діуретиків (насамперед петлевих, тіазидних та осмотичних) можуть порушувати процес реабсорбції магнію та сприяти розвитку його дефіциту в організмі. Серед інших причин дефіциту магнію слід назвати його недостатнє надходження з їжею.

Причинами дефіциту магнію в організмі можуть бути також надлишок його антагоніста - кальцію, алкоголізм, синдром мальабсорбції, в першу чергу при патології тонкої кишки, ендокринні захворювання (цукровий діабет, гіперальдостеронізм, гіперфункція щитовидної залози), фізичне та/або

психологічне перенапруга, вагітність та лактація.

Добова потреба у магнії становить 350-400 мг для чоловіків та 280-300 мг для жінок. У той самий час під час вагітності та годування груддю потреба у магнії збільшується на 20-30% – до 340-355 мг (L. Spatling et al., 1989).

Дефіцит магнію може обумовлювати розвиток різних форм патології: серцево-судинної (артеріальна гіпертензія, аритмії, ішемічна хвороба серця), ендокринної (цукровий діабет), психоневрологічної (тривожність, депресія, запаморочення, мігрень, розлад пам'яті, судомний синдром).

Особливо слід відзначити тяжкість прихованого дефіциту магнію, який може виявлятися у формі загальної астенії, депресії, психоемоційної лабільності, запаморочення, вегетативно-невротичних розладів тощо. Розпізнати дефіцит магнію, не вдаючись до клінічних досліджень, можна за такими ознаками:

• раптове запаморочення;

• втрата рівноваги;

• посмикування повік;

• судоми у м'язах;

• миготіння «мушок» перед очима;

• частий головний біль;

• швидка стомлюваність;

• проблеми з концентрацією уваги;

• емоційна нестійкість;

• відчуття тяжкості у тілі;

• «оніміння» кінцівок;

• поколювання в ногах;

• випадання волосся;

• ламкість нігтів;

• карієс;

• підвищена чутливість до зміни погоди;

• серцебиття, аритмія;

• безсоння, кошмарні сновидіння;

• спастичний біль у шлунку.

Згідно з результатами низки досліджень, у хворих, що померли від інфаркту міокарда, вміст магнію в серцевому м'язі було на 50% нижче норми, знижений вміст цього мікроелементу виявляли також у хворих з гіпертонічною та сечокам'яною хворобою.

За даними статистики, у жителів районів зі зниженим вмістом магнію у ґрунті частіше виявляють онкологічні захворювання.

Показання для застосування. Дефіцит магнію, що супроводжує такими симптомами, як: незначні порушення сну, підвищена дратівливість, слабка тривога, підвищена стомлюваність, спазм литкових м'язів.

Склад: 1 столова ложка (15мл) містить 295 мг іонів магнію. Активна речовина цитрат магнію – 1,83г та вітамін В6 – 29,57 мг.

Форма випуску: Розчин. Перед вживанням добре збовтати. Тримати у місцях, недоступних для дітей.

Зберігати у герметично закритій упаковці при температурі 20-25 ºС.

Берегти від надмірного нагрівання та охолодження. Не містить ГМО, штучних барвників, консервантів, цукру, лактози, алкоголю.

Режим дозування. Всередину. Дорослим та дітям старше 12 років – по 1 стіл ложці щодня. Розчинити вміст 1стол ложки в 0,5 склянки фруктового соку, чаю або води. Зазвичай тривалість вживання становить один місяць.

Побічна дія. Можливі алергічні реакції, розлади з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, біль у животі, запор, нудота, метеоризм.

Протипоказання для застосування препарату. Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, тяжка ниркова недостатність, атріовентрикулярна блокада, міастенія, гіпермагніємія, дітям віком до 12 років.

Застосування препарату при вагітності та годуванні груддю . Застосування препарату під час вагітності лише за рекомендацією лікаря. Зважаючи на те, що магній проникає в материнське молоко, при необхідності прийому препарату рекомендується припинити грудне годування.

Застосування при порушеннях функції нирок .

Протипоказання: тяжка ниркова недостатність.

З обережністю: помірна ниркова недостатність.

Застосування у дітей . Протипоказаний дітям віком до 12 років.

Особливі вказівки . Препарат не впливає на здатність керувати машинами та механізмами.

Передозування. Симптоми передозування: зниження артеріального тиску, нудота, блювання, уповільнення рефлексів, пригнічення дихання, кома, зупинка серця, анурія. Лікування: внутрішньовенне введення кальцію та внутрішньом'язове або підшкірне введення 1-2 ампул (0.5-1 мг/мл) неостигміну метилсульфату; внутрішньовенне або пероральне введення 0.9% натрію хлориду; у разі ниркової недостатності – гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

Пропоновані схеми лікування та профілактики найпоширеніших станів від валеологів Тібетської формули  Дуйко А. А.)