Лізоцим – це фермент, який міститься в деяких рідких середовищах організму – слині, сльозах, слизовій оболонці травної системи та репродуктивних органах. Але найбільше лізоциму міститься в материнському молоці, причому його концентрація все підвищується до піврічного віку дитини. Його головна функція захисна.

Слизові оболонки органів та систем мають велику поверхню, яка піддається з боку довкілля впливу шкідливих мікроорганізмів. Лізоцим у складі рідкого середовища слизових є головним компонентом їхньої імунної системи. Він має властивість руйнувати жорстку оболонку шкідливих бактерій, порушуючи цілісність їх клітинних стінок. Також активно лізоцим руйнує клітини дріжджових мікроорганізмів. Крім того, лізоцим не дозволяє патогенним мікроорганізмам прикріплюватися до стінок кишечника та утворювати колонії. Він працює в синергії з іншими імунними факторами і посилює їхню активність. набагато менше хворіють. Немовлята, позбавлені материнського молока, недоотримують лізоцим і схильні до ризику захворіти на респіраторні, бронхолегеневі та кишкові інфекції.

Лізоцим постійно виробляється в організмі. Але є фактори, що знижують його природне виробництво. Це саме ті умови, під впливом яких послаблюється організм і стає вразливим для виникнення різних хвороб:

- стреси, нервові навантаження;

- важкі і хронічні інфекції;

- неповноцінне харчування;

- шкідливі звички (куріння, алкоголізм);

- погана екологія;

- зловживання антибіотиками.

До природних чинників належить старіння організму, як у організмі падає виробництво ферментів загалом. І виникає необхідність прийому найрізноманітніших біодобавок, для заповнення запасів в організмі. білок. Є і рослини, що містять лізоцим, - це хрін, капуста, редька, ріпа, примула