Значення для організму
Серед харчових та лікарських рослин спіруліна займає лідируючу позицію. Про її харчову цінність знали давньогрецькі фараони, високорозвинені цивілізації Майя.
В даний час увагу вчених привертає хімічний склад спіруліни, в якому поєднані самою природою необхідні вітаміни, мінерали, білки з найбагатшим амінокислотним складом, що потрібні для повноцінного життя в сучасних умовах.
Важливою перевагою водоростей спіруліни є біологічна цінність білка, який випереджає по концентрації яйця, яловичину, сою, а також всі терапевтичні дозування інших водоростей, його засвоюваність досягає 50%, а перетравлюваність 70%.
Наукові дослідження (R.Hendrickson, 1989) показали доцільність застосування препаратів на основі спіруліни для попередження захворювань, а також у тих випадках, коли симптоми виявляються легкою стомлюваністю, зниженням працездатності, ослабленням концентрації уваги, незначною застудою з головним болем невідомої етіології. Профілактичний прийом спіруліни у здорових людей знижує ризик розвитку простудних захворювань.
Коефіцієнт корисної дії вітамінного складу спіруліни перевищує великі дози синтетичних вітамінів, має більш виражену захисну дію та можливості підтримувати імунну систему організму, протистояти інфекційним, радіаційним факторам, токсинам та пухлинам.
Концентрація β-каротину, потужного антиоксиданту та імунокоректора, що попереджає серцево-судинні захворювання, у водоростях у 10 разів більше, ніж у моркві, а за вмістом вітамінів групи В, вони випереджають м'ясні, бобові та крупи.
У спіруліні сконцентровані оптимальному співвідношенні мінерали (K, Ca, Mg, Nа, P, Fe, Cu, Se, Zn). Мінеральний збалансований комплекс водоростей засвоюється організмом краще, ніж їх фармакологічні аналоги, особлива роль якому належить антиоксидантам — селену і цинку.
Медичні дослідження приділяють велику увагу вмісту у хімічному складі спіруліни пігментів: фікоціаніну та хлорофілу. Японські та американські вчені підтверджують терапевтичну дію фікоціаніну та його можливості надійно зміцнювати імунітет, підвищувати активність лімфосистеми, захищати організм від запалень, пухлин та інфекцій. Хлорофіл спіруліни, у свою чергу, сприяє синтезу та підвищенню рівня гемоглобіну, нормалізації роботи кровотворних органів.
Водорість багата поліненасиченими жирними кислотами (вітаміни групи F), необхідними для синтезу та засвоєння фосфоліпідів, основного компонента клітинних мембран та судинних стінок, а також простагландинів (тканинних гормонів), які контролюють в організмі рівень артеріального тиску, відповідають за передачу нервових імпульсів. у печінці, відіграють важливу роль у ліпідному обміні та регуляції статевих функцій.
У спіруліни клітинна стінка представлена ​​полісахаридним комплексом, в основі якого альгінати, що мають виражену здатність зв'язувати та виводити з організму продукти азотистого обміну (сечовину, креатинін), радіонукліди, солі важких металів, фенольні сполуки та інші токсичні речовини. На відміну від целюлозосодержащих клітинних стінок рослин, мукополімер муреїн легко перетравлюється і засвоюється організмом.
Багаторічне застосування слоевищ спіруліни, як таблеток і порошку, довело всім скептикам, що це реально обгрунтована дотація мізерного раціону харчування необхідними речовинами відновлення здоров'я при різних захворюваннях, і навіть для попередження їх виникнення. Як надійний загальнозміцнюючий засіб, спіруліна підвищує працездатність, знижує стомлюваність, усуває млявість. При гострих респіраторних інфекціях, у тому числі грипі, сприяє більш швидкому одужанню.
Регулярний прийом препаратів спіруліни позитивно відбивається на біохімічних показниках ліпідного та холестеринового обміну, покращує клінічну динаміку та якість життя при ішемічній хворобі серця, аритмії, підвищеному тиску, у постінфарктний та постінсультний період.
Переконливими є результати застосування водоростей при залізодефіцитній анемії, особливо у випадках, коли залізовмісні препарати не є ефективними. Вони необхідні в комплексній терапії захворювань опорно-рухового апарату, потрібні при остеопорозі, остеохондрозі, деформуючих артрозах суглобів нижніх кінцівок, наявності дегенеративних змін в осіб похилого та старечого віку.
Виправдано призначення спіруліни при гепатитах та панкреатиті, а також при фіброміомах, мастопатії, клімаксі, захворюваннях передміхурової залози. Вона достовірно покращує стан, зменшує виразність патологічних симптомів у комплексному лікуванні цих захворювань.