Ванадій – необхідний організму мікроелемент. Він важливий для роботи серцево-судинної, нервової та м'язової систем, бере участь у формуванні кісткової тканини та регуляції вуглеводного обміну.

В організмі він депонується в жировій тканині, кістках та підшкірних імунних клітинах. Сприяє кращому засвоєнню кисню тканиною печінки.

Якщо виявляється дефіцит ванадію (з хромом та цинком), то це є однією з ознак наявності діабету. Можливо і зворотна залежність - дефіцит ванадію підвищує ризик розвитку цукрового діабету. Крім того, нестача цього мікроелементу впливає на розвиток атеросклерозу.

Цей мікроелемент стимулює діяльність фагоцитів, клітин, що знищують хвороботворні мікроби.

Зміст ванадію в організмі дорослої людини - 0,10 мг, але він бере участь у перебігу багатьох процесів:

- знижує ризики серцево-судинних захворювань та гіпертонії;

- зменшує вироблення холестерину в клітинах печінки;

- сприяє накопиченню солей кальцію в кістках, бере участь у формуванні зубів та підвищує їх стійкість до карієсу;

- бере участь у регуляції вуглеводного обміну (ванадій імітує багато ефектів інсуліну)

- зменшує набряклість та знімає пухлини;

- регулює роботу м'язової та нервової тканин;

- впливає на функції очей, печінки, нирок;

- регулює рівень глюкози та гемоглобіну в крові.

Щодня в організм людини має надходити 10-25 мкг ванадії.

Дефіцит ванадії виявляється за допомогою біохімічного аналізу крові.

У природі ванадій міститься в злаках, сої, олії, бобових, рисі, редисці, картоплі, кропі, петрушці, чорному перці, грибах, оливках. У продуктах тваринного походження: морській рибі та молюсках, жирному м'ясі, печінці. Люди, які дотримуються сироїдіння, більш схильні до ризику розвитку дефіциту ванадію.